Дсту 44542005 нафта нафтопродукти маркування пакування транспортування та збергання

Dating > Дсту 44542005 нафта нафтопродукти маркування пакування транспортування та збергання

Download links: → Дсту 44542005 нафта нафтопродукти маркування пакування транспортування та збергання → Дсту 44542005 нафта нафтопродукти маркування пакування транспортування та збергання

Границі відносної похибки методу не мають перевищувати: +- 0,5% — під час вимірювання маси нетто нафтопродуктів, а також маси бітумів; +- 0,3% — під час вимірювання маси нетто пластичних мастил. Етикетка - будь-яка барвиста або описова характеристика продукту і його виробника, надрукована у вигляді трафарету, штампу, рельєфу на одиниці упаковки, а також на аркуші-вкладиші або ярлику, прикріпленому додається до кожної одиниці товару. Атестація методики виконання вимірювань - процедура встановлення відповідності методики дослідження метрологічним вимогам, що висуваються до неї.

Штриховий код наносять друкарським способом на етикетку або безпосередньо на споживчу тару пачку, пакет, тубу і т. ДСТУ 4279:2004 Бітуми нафтові. Маркування на етикетках може містити пояснювальні тексти. Your browser may also contain add-ons that send automated requests to our search engine. Організація та порядок проведення або ДСТУ 3215-95 Метрологія. Iніціатор випробувань - фізична або юридична особа, у тому числі вповноважені органи державної влади, що ініціює арбітражні випробування нафти або нафтопродуктів. Общие технические требования 370 ГОСТ 30635-99 Амортизаторы телескопические гидравлические и гидропневматические механических транспортных средств и прицепов.

Масова частка механічних домішок домішок і води і води візуально 3. У процесі виробництва, переробки та зберігання на технологічну етикетку допускається наносити рукописні позначки або штампи, які відображають особливості технологічного процесу.

Парус Iнтернет-Консультант - Сторінки журналу повинні бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені підписом керівника і печаткою підприємства. Температура застигання для марки З 7 Паливо пічне побутове 1.

На матеріальних складах і базах загального призначення необхідно дотримуватися таких вимог пожежної безпеки: 1 під час зберігання у складах приміщеннях різних речовин та матеріалів повинні враховуватися їх пожежонебезпечні фізико-хімічні властивості, сумісність, а також ознаки однорідності речовин, що застосовуються для гасіння пожежі; 2 умови зберігання речовин і матеріалів повинні бути вказані в нормативних документах стандартах, технічних умовах на них; 3 умови та можливість сумісного зберігання небезпечних та особливо небезпечних речовин і матеріалів повинні визначатися згідно з ГОСТ 12. Небезпечні та особливо небезпечні речовини та матеріали повинні зберігатися в окремо розташованих складах I і II ступенів вогнестійкості згідно з ДБН В. Матеріали, розвантажені на рампу, до кінця роботи складу мають бути прибрані; 6 у складських будинках приміщеннях усі операції, пов'язані з розкриттям тари, розфасуванням продукції, перевіркою справності та дрібним ремонтом, приготуванням робочих сумішей вогненебезпечних рідин та іншими подібними до цих роботами, повинні здійснюватися у відокремлених приміщеннях; 7 у складських приміщеннях, розташованих у будинках будь-якого ступеня вогнестійкості, допускається виконувати стелажі з горючих матеріалів висотою не більше 3 м із забезпеченням проходів між стінами і стелажами завширшки не менше 1 м. За відсутності приладів опалення стелажі можуть встановлюватись упритул до стін. Конструкції стелажів у тому числі полиці висотою більше 3 м мають виконуватися з негорючих матеріалів. У разі застосування безстелажного способу зберігання матеріали повинні укладатися у штабелі. Проти дверних отворів необхідно залишати проходи, які дорівнюють ширині дверей, але не менше 1 м. Якщо склад понад 10 м завширшки, посередині його влаштовується поздовжній прохід не менше 2 м завширшки. Ширина проходів між штабелями має бути не менше 1 м. Ширина проходів та місця штабельного зберігання повинні бути позначені обмежувальними лініями, нанесеними на підлозі, які добре видно. Відстань між стінами та штабелями повинна бути не менше 0,8 м; 8 складські приміщення відсіки , розташовані в підвальних або цокольних поверхах, повинні мати люки чи вікна розміром 0,9 х 1,2 м з приямками для випускання диму в разі пожежі , які влаштовуються відповідно до вимог ДБН В. У разі неможливості влаштування вікон дозволяється обладнання цих приміщень системою димовидалення; 9 у складських приміщеннях дозволяється розміщувати лише робочі місця комірників обліковців, відбракувальників, товарознавців з обгородженням їх заскленими перегородками з негорючих матеріалів заввишки не менше 1,8 м, які не повинні перешкоджати евакуації людей та матеріальних цінностей; 10 балони з горючими газами, посудини пляшки, сулії, інша тара з ЛЗР та ГР, аерозольні упаковки мають бути захищені від сонячного й іншого теплового впливу; 11 на відкритих майданчиках або під навісами зберігання аерозольних упаковок допускається лише в негорючих контейнерах, що замикаються; 12 дерев'яні конструкції будинків та навісів складів мають бути оброблені вогнезахисними засобами, які забезпечують I групу вогнезахисної ефективності; 13 у складських приміщеннях забороняються: зберігання продукції навалом та впритул до приладів і труб опалення; стоянка та ремонт вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів; експлуатація газових плит, печей, побутових електронагрівальних приладів, установлення з цією метою штепсельних розеток; влаштування чергового освітлення; встановлення прожекторів зовнішнього освітлення безпосередньо на дахах складів; зберігання аерозольних упаковок в одному приміщенні з окислювачами, горючими газами, ЛЗР та ГР; зберігання кислот та окисників у місцях, де можливе їх стикання з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження для нейтралізації випадково розлитих кислот місця їх зберігання необхідно забезпечувати готовими розчинами крейди, вапна або соди ; зберігання рослинних масел разом з іншими будь-якими горючими матеріалами; застосування транспорту з двигунами внутрішнього згоряння без іскрогасників; в'їзд локомотивів безпосередньо до складських приміщень категорій А, Б, В. Майданчики всередині обвалувань повинні бути рівними, утрамбованими та посипаними піском. Випадково розлиті ЛЗР та ГР слід негайно прибрати, а місця розлиття посипати піском; 3 територію резервуарних парків нафтобаз , насосних станцій для перекачування ЛЗР та ГР необхідно обгороджувати огорожею з негорючих матеріалів не менше 2 м заввишки; 4 наземні резервуари мають бути пофарбовані білою сріблястою фарбою для запобігання дії сонячного проміння. На дихальних трубках резервуарів для зберігання ЛЗР, на трубопроводах газової обв'язки резервуарів і на трубопроводах для зливу ЛЗР із транспорту мають встановлюватися вогнезатримуючі пристрої. На кожному трубопроводі, що подає в резервуар ЛЗР і ГР або відводить їх із резервуара , має встановлюватися запірна арматура на відстані не ближче 3 м від резервуара. Зливання ЛЗР і ГР крім мазуту до резервуара повинно проводитися під шар рідини товщиною не менше 50 мм і тільки закритим способом. Розміщувати зливні пристрої безпосередньо на горловинах резервуарів забороняється; 5 на кожний резервуар необхідно складати технологічну карту, в якій вказуються номер резервуара, його тип, призначення, максимальний рівень наливання, мінімальний залишок, швидкість наповнення і випорожнювання; 6 у процесі експлуатації резервуарів необхідно здійснювати постійний контроль за справністю дихальних клапанів та вогнезатримуючих пристроїв. При температурі повітря вище 0° C перевірки повинні проводитися не рідше одного разу на місяць, а нижче 0° C - не рідше двох разів на місяць. Узимку дихальні клапани та сітки повинні очищатися від льоду. Під час огляду резервуарів, відбирання проб або замірів рівня рідини слід застосовувати пристосування, які виключають іскроутворення в разі ударів; 7 люки, що служать для замірювання рівня та відбору проб із резервуарів, повинні мати герметичні кришки, а отвори для вимірів - кільце з металу з внутрішнього боку , яке унеможливлює іскроутворення; 8 підігрівати в'язкі та застигаючі нафтопродукти в резервуарах у встановлених межах дозволяється за умови рівня рідини над підігрівачами не менше 0,5 м; 9 для резервуарів, де зберігаються сірчисті нафтопродукти, повинен бути розроблений графік планових робіт з очищення від відкладень пірофорного сірчистого заліза; 10 у разі появи тріщин у швах, у металі стінок або дна діючий резервуар має бути негайно випорожнений. Роботи з ремонту резервуарів дозволяється проводити лише після повного звільнення резервуара від рідини, від'єднання від нього трубопроводів, відкриття всіх люків, ретельного очищення пропарювання та промивання , відбирання з резервуарів проб повітря та аналізу на відсутність вибухонебезпечної концентрації. Перед ремонтом резервуарів необхідно накрити покривалом повстю , просоченою антипіренами, усі засувки на сусідніх резервуарах та трубопроводах влітку повсть змочити водою. Електро- та газозварювальну апаратуру дозволяється розміщати на відстані не ближче 50 м від діючих резервуарів; 11 на складах резервуарного парку повинен бути запас вогнегасних речовин, а також засобів їх подавання в кількості, необхідній для гасіння пожежі в найбільшому резервуарі; 12 подавання залізничних цистерн під зливання та наливання, а також їх виведення мають здійснюватися плавно, без поштовхів та ривків. Гальмування залізничних цистерн металевими башмаками на території зливно-наливних пристроїв забороняється. Для цього необхідно застосовувати дерев'яні підкладки. Якщо подавання під зливання наливання та виведення вагонів-цистерн з ЛЗР, які мають температуру спалахування парів 28° C та нижче, проводиться паровозами, то треба здійснювати їх прикриття одним чотиривісним порожнім вагоном або вагоном платформою , навантаженим ою негорючим вантажем. Локомотиви, які подають залізничні цистерни під зливання або наливання ЛЗР та ГР на територію підприємства, повинні працювати лише на рідкому паливі; 13 перед наливанням нафтопродуктів персонал підприємства, який здійснює їх відпуск або працівники охорони , повинен шляхом зовнішнього огляду переконатися в наявності та справності заземлення, іскрогасника та інших захисних пристроїв на автоцистерні, а також у її забезпеченості первинними засобами пожежогасіння; 14 зливно-наливні пристрої, трубопроводи, стояки та арматура повинні піддаватися регулярному оглядові та планово-попереджувальному ремонту. Виявлені несправності та витікання слід негайно усувати, а в разі неможливості усунення - відключати несправні елементи. Робочі та евакуаційні сходи естакад повинні постійно утримуватися справними; 15 для місцевого освітлення під час зливно-наливних операцій можуть застосовуватися акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні; 16 зливні шланги повинні бути споряджені наконечниками з матеріалів, які виключають можливість іскроутворення від удару; 17 зберігання ЛЗР та ГР у тарі слід здійснювати в будинках або на майданчиках під навісами залежно від кліматичних умов. Навіси слід влаштовувати з негорючих матеріалів. Забороняється зберігання в тарі на відкритих майданчиках нафтопродуктів з температурою спалахування 45° C і нижче. При одночасному зберіганні ЛЗР і ГР їх загальна кількість на складі не має перевищувати вищевказаних значень і визначається з розрахунку: 1 м 3 ЛЗР прирівнюється до 5 м 3 ГР. При цьому в одному приміщенні секції дозволяється зберігати не більше 0,2 тис. Приміщення для зберігання ЛЗР та ГР повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією, що відповідає вимогам будівельних норм; 20 у разі зберігання бочок з ЛЗР та ГР у будинках слід дотримуватися таких вимог: вручну укладати бочки на підлогу не вище ніж у два яруси; укладати бочки механізовано не вище ніж у п'ять ярусів - для ГР і три яруси - для ЛЗР; укладати не більше двох бочок по ширині штабеля або стелажа; укладати бочки на кожному ярусі стелажа в один ряд по висоті незалежно від виду нафтопродуктів; проходи для транспортування бочок мають бути не менше 1,8 м завширшки, а проходи між стелажами або штабелями - не менше 1 м; 21 при зберіганні бочок на відкритих майданчиках необхідно: у межах однієї обгородженої обвалованої території розміщати не більше шести штабелів; дотримуватися таких розмірів одного штабеля: його довжина не повинна перевищувати 25 м, а ширина - 15 м; передбачати відстань між штабелями на одному майданчику не менше 5 м, між штабелями сусідніх майданчиків - не менше 20 м, між штабелями та валом стіною - не менше 5 м; укладати бочки на майданчиках не більше ніж у два яруси у висоту і з проходами завширшки не менше 1 м через кожні два ряди; 22 бочки повинні укладатися пробками догори; 23 порожні металеві бочки, забруднені нафтопродуктами, необхідно зберігати окремо на спеціально відведених майданчиках, із щільно закритими пробками люками , укладеними не більше ніж у чотири яруси і відповідно до вимог, установлених для зберігання нафтопродуктів у тарі на відкритих майданчиках; 24 для розливання ЛЗР та ГР повинен бути передбачений ізольований майданчик приміщення , обладнаний е відповідними пристосуваннями для виконання цих робіт. Відпускати ЛЗР і ГР споживачам дозволяється за допомогою сифона або насоса лише у спеціальну тару з кришками пробками , які щільно закриваються. Відпуск ЛЗР та ГР у скляні та полімерні ємності забороняється; 25 забороняються: зменшення висоти обвалування, розрахованої за ВБН В. У зазначених складах необхідно передбачати легкоскидні конструкції відповідно до СНиП 2. Зовнішня поверхня балонів має бути пофарбована в установлений для певного газу колір. Дозволяється спільне зберігання на відкритих майданчиках балонів з різними продуктами розділення повітря. При цьому місця для зберігання балонів з різними продуктами розділення повітря повинні бути відокремлені одне від одного негорючими бар'єрами висотою 1,5 м; 11 під час зберігання і транспортування балонів з киснем не можна допускати потрапляння на них жиру та стикання арматури з промасленими матеріалами; 12 під час перекочування балонів з киснем вручну забороняється братися за вентилі; 13 балони, з яких виявлено витікання газу, повинні негайно прибиратися зі складу в безпечне місце; 14 приміщення для зберігання горючих газів необхідно обладнувати газовими аналізаторами, а у разі їх відсутності адміністрація об'єкта повинна встановити порядок відбирання та контролю проб повітря; 15 балони з горючими газами, що мають башмаки, повинні зберігатись у вертикальному положенні у спеціальних гніздах, клітках та інших пристроях, що виключають їх падіння; 16 балони, які не мають башмаків, слід зберігати в горизонтальному положенні на дерев'яних рамах чи стелажах. Висота штабеля у цьому випадку не повинна перевищувати 1,5 м, а всі вентилі мають бути закриті запобіжними ковпаками і повернені в один бік; 17 у разі укладання балонів у штабелі між рядами повинні бути уміщені прокладки, які запобігають розкочуванню балонів та дотику їх між собою; 18 склади для зберігання балонів з горючими газами повинні мати постійно працюючу примусову вентиляцію, що забезпечує безпечні концентрації газів. У цих складах дозволяються лише водяне, парове низького тиску або повітряне опалення; 19 на дверях воротах складів балонів з газами необхідно вивішувати таблички із зазначенням вогнегасної речовини, яку дозволяється застосовувати під час пожежі; 20 обслуговувальний персонал повинен знати пожежну небезпеку газів, що зберігаються на складах, порядок евакуації балонів та правила гасіння горючих газів, що визначається об'єктовою інструкцією; 21 забороняються: зберігання будь-яких сторонніх речовин, матеріалів, обладнання, предметів у складах балонів з газами; транспортування і зберігання балонів з газами без запобіжних ковпаків та нагвинчених на штуцери заглушок; зберігання балонів з пошкодженим корпусом, а також з простроченим терміном періодичного огляду; зберігання балонів з горючими газами та окислювачами у приміщеннях, які не є спеціальними складами балонів; удари балонів один об одний під час навантаження, розвантаження і зберігання, падіння ковпаків та балонів на підлогу; розміщення в одному відсіку складу більше 500 балонів з горючими або отруйними газами, 1 тис. Під навісом дозволяється зберігання лише тих хімічних речовин, які від вологого повітря чи води не розкладаються, не розігріваються і не спалахують; 4 стелажі, на яких зберігаються хімічні речовини та матеріали, повинні бути виготовлені з негорючих матеріалів і розміщуватися від нагрівальних приладів на відстані не менше 1 м; 5 тара з хімічними речовинами, яка надходить на склад, не повинна мати пошкоджень герметичності та інших ознак несправності. У разі виявлення пошкоджень тара повинна негайно видалятися зі складу. На кожній тарі упаковці з хімічною речовиною повинен бути напис або бирка з його назвою та зазначенням характерних властивостей; 6 сулії з рідкими хімічними речовинами дозволяється зберігати лише обрешетованими дерев'яними планками або у плетених кошиках; 7 підлога у приміщеннях для зберігання рідких хімічних речовин у тарі повинна мати нахили для стікання випадково розлитої рідини до спеціальних приймачів; 8 у складах кислот повинні бути нейтралізуючі розчини речовин сода, крейда чи вапно ; 9 у приміщеннях, де зберігаються хімічні речовини, які можуть під час пожежі плавитися, необхідно передбачати пристрої, які обмежують вільне розтікання розплаву; 10 металеві порошки, здатні самозайматися, повинні зберігатися в окремих відсіках у герметично закритій тарі. У цих відсіках зберігання інших горючих матеріалів забороняється; 11 пляшки, бочки, барабани з хімікатами встановлюються на відкритих майданчиках групами не більше 100 шт. У кожній групі повинна зберігатися продукція лише певного виду, про що робляться відповідні вказівні написи. Майданчики необхідно обгороджувати бар'єрами. Пляшки з реактивами на відкритих майданчиках мають бути захищені від дії сонячного проміння; 12 склади речовин, які бурхливо реагують з водою карбіди, лужні метали, перекис барію, гідрат натрію , повинні розміщуватися в сухих, добре вентильованих одноповерхових приміщеннях з легким дахом. Усередині цих приміщень не повинні бути водяні, парові й каналізаційні труби. Дахи та стіни не повинні пропускати атмосферні опади, приміщення повинні мати захист від потрапляння ґрунтових вод; 13 лужні метали слід зберігати в ізольованих відсіках секціях , розміщених у торці складського будинку, у металевих банках або контейнерах під шаром захисного середовища інертних газів, мінеральних масел, гасу, парафіну ; 14 у відсіках, суміжних з відсіками, де знаходяться лужні метали, дозволяється зберігати лише негорючі хімічні речовини; 15 барабани з лужними металами слід укладати з таким розрахунком, щоб у ширину було не більше двох, у довжину - восьми та у висоту - чотирьох барабанів; 16 окисники хромат калію, хромовий ангідрид, перманганат калію, селітра та інші окисники повинні зберігатися в окремих секціях складів. Зберігати ці речовини з іншими горючими речовинами забороняється; 17 сажу, графіт, подрібнені полімери слід зберігати в окремих закритих, сухих складах або в секціях складів, захищених від потрапляння атмосферних опадів та ґрунтових вод; 18 під час зберігання подрібнених полімерних матеріалів у прогумованих та поліетиленових мішках верхня джутова упаковка повинна зніматися; 19 карбід кальцію повинен зберігатися в сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Рівень підлоги приміщення повинен бути на 0,2 м вище планувальної позначки прилеглої території. Забороняється розміщувати склади для зберігання карбіду кальцію в підвальних приміщеннях та низьких затоплюваних місцях; 20 барабани з карбідом кальцію можуть зберігатися на складах як у горизонтальному, так і у вертикальному положенні. У механізованих складах дозволяється зберігання барабанів з карбідом кальцію у три яруси в разі вертикального зберігання, а за відсутності механізації - не більше трьох ярусів у разі горизонтального зберігання та не більше двох ярусів у разі вертикального зберігання. Між ярусами барабанів повинні бути укладені дошки завтовшки 40 - 50 мм. У разі значного нашарування відходів основу під штабелем необхідно покривати шаром піску, землі або гравію завтовшки не менше 0,15 м; 4 на кожний склад повинен бути розроблений план організації гасіння пожежі з визначенням заходів щодо розбирання штабелів, куп трісок, а також з урахуванням залучення працівників підприємства та техніки. План щороку перед початком весняно-літнього пожежонебезпечного періоду повинен практично відпрацьовуватися з усіма робочими змінами підприємства із залученням відповідних пожежно-рятувальних підрозділів; 5 на складах слід обладнувати пункти пости первинними засобами пожежогасіння та запасом протипожежного інвентарю у кількості, яка визначається планами організації гасіння пожеж; 6 лебідки з двигунами внутрішнього згоряння слід розміщувати на відстані не менше 15 м від штабелів круглого лісу. Площа навколо лебідки повинна бути вільною від відходів та кори. Паливо для заправки двигунів дозволяється зберігати в кількості не більше однієї бочки 200 л на відстані не менше 10 м від лебідки та 20 м від найближчого штабеля; 7 коли укладаються і розбираються штабелі лісопиломатеріалів, транспортні пакети необхідно встановлювати лише з одного боку проїзду, при цьому проїжджа частина, яка залишається вільною, повинна бути не менше 4 м завширшки; 8 обгортання пакетів з лісопиломатеріалами водонепроникним папером за відсутності цієї операції в єдиному технологічному процесі повинно проводитись на спеціально відведених майданчиках; 9 у разі зберігання лісопиломатеріалів у будинках ширина проходу між штабелями та стіною будинку має бути не менше 0,8 м. Коли лісопиломатеріали укладаються усередині складів на стелажах, вони повинні бути віддалені від стін не менше ніж на 1 м; 10 для спостереження за температурою нагрівання трісок усередині бурту необхідно передбачати спеціальні колодязі з електричними датчиками; 11 склади лісопиломатеріалів та дров повинні мати огорожі. На складах вугілля і торфу необхідно дотримуватися таких вимог пожежної безпеки: 1 майданчики для зберігання вугілля та торфу треба очищати від рослинного шару, будівельного сміття та інших горючих матеріалів, вирівнювати й утрамбовувати. Вони не повинні заливатися паводковими та ґрунтовими водами; 2 вугілля різних марок, кожний вид торфу у шматках або фрезерний повинні зберігатися в окремих штабелях. Кожний штабель вугілля повинен мати табличку, на якій вказуються марка і дата його надходження на склад; 3 під час укладання вугілля та його зберігання необхідно стежити за тим, щоб до штабелів не потрапляли деревина, тканини, папір, сіно та інші горючі відходи; 4 на складі повинен бути забезпечений систематичний контроль за температурою у штабелях вугілля й торфу шляхом установлення в укосах контрольних залізних труб та термометрів. У разі підвищення температури вище 60° C необхідно здійснювати ущільнення штабеля в місцях підвищення температури, вибирання вугілля чи торфу, що розігрівся, або застосовувати інші безпечні методи для зниження температури. Штабелі, в яких відзначається підвищення температури, слід витрачати в першу чергу; 5 гасіння або охолодження вугілля водою безпосередньо у штабелях забороняється. Вугілля, що загорілося, слід гасити водою лише після вибирання із штабеля; 6 у разі загоряння торфу в шматках у штабелях необхідно осередки залити водою з додаванням змочувача або закидати сирою торфовою масою та здійснити розбирання ураженої частини штабеля. Создан 11 апр 2015.